Про вівчарці, яка чекала господаря 2 роки в аеропорту

Ця стара історія сталася в далекому 1974 році в аеропорту Внуково.

Одного разу співробітники аеропорту не пропустили на борт літака в Норильськ німецьку вівчарку. У її господаря хоч і був квиток для неї, але не було медичної довідки тварини. Як би чоловік не просив, і не вмовив, але в аеропорту залишилися непохитними – собака нікуди не полікувати без медичної довідки.

Господар з сумом зняв нашийник. Вівчарка подумала, що її відпустили погуляти. Поки собака бігала по галявині, чоловік піднявся по трапу. Він полетів, а вона просто стояла і дивилася в небо.

Минуло багато часу, але вівчарка все також сиділа недалеко від злітної смуги і чекала господаря. Але він все не з’являвся. Скоро собака знайшла для себе непоганий спостережний пункт – будівельний вагончик. Там було тепло, затишно і було добре видно злітну смугу. Як тільки на аеродром приземлявся новий літак, собака мчала до трапу, сподіваючись зустріти господаря. Але все все також не було.

Про вівчарці знали всі, хто працював у Внуково. Між собою її прозвали Пальмою. Вона не підпускала до себе нікого, але і від частування не відмовлялася. Через деякий час з’явився один пілот, з яким Пальма зав’язала приятельські стосунки. Однак залишати «свого місця» вона не поспішала. Собака все чекала і сподівалася.

Через два роки про Пальме стало відомо в усьому Союзі – про неї написала одна з центральних газет. Багато стали переживати за долю собаки. Якось той самий пілот, з яким вівчарка подружилася, отримав анонімного листа. У ньому автор писав, що через проблеми з документами йому довелося розлучитися з домашнім вихованцем. Причому автор листа згадав одну особливість вівчарки: хворий ліве око. Таких подробиць в газеті не писали. Пілот зрозумів, що це справжній господар Пальми.

Було вирішено організувати повернення собаки господареві. Вівчарку довелося приспати, а весь політ її супроводжував ветеринар. Скільки ж було щастя і у Пальми, і у її господаря, коли вони знову побачилися.

Тварина прожила довгу і щасливу життя. До самої смерті з господарем вона більше не розлучалася.

джерело

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *