“Все село плаче..Люди ш0ковані страшною звісткою”подивіться в останнє на синів України-які красені!Небеса ридають..Боже чому?фото

Віддали життя за Україну: що відомо про чотирьох бійців, які загинули під Шумами

На Донбасі біля населеного пункту Шуми 26 березня в результаті обстрілів російсько-окупаційних військ загинуло четверо бійців Збройних сил УкраїниСергій Гайченко, Максим Абрамович, Сергій Барнич, Сергій Коваль.

Українські військові вийшли перевірити міни, які до їхніх позицій закинули терористи, і в одного з саперів вистрелив ворожий снайпер. Бійцям на допомогу поспішила група евакуації, але зрештою вони опинилися в засідці. Окупанти почали обстрілювати захисників з сусідніх висот, бій тривав півтори години.

Детальніше про полеглих воїнів читайте в матеріалі OBOZREVATEL.Сергій Гайченко

26-річний Сергій був родом із села Михайлівка Дніпропетровської області. Одна з місцевих жительок розповіла, що з фронту до них поверталися і поранені, і контужені чоловіки.

“А ось Сергій перший, хто загинув. Зараз село шоковане, всі готуються до похорону. Дуже шкода його маму Ольгу Іванівну, хороша сім’я. Мама багато років працює вихователькою в нашому дитячому садку. Її всі знають, вона ж багатьох наших молодих жителів змалку виховувала. На жаль, мама з татом давно розлучилися, хоча батько підтримує добрі стосунки з дітьми. Вони обоє гідно виховали своїх синів. У Сергія ще є і молодший брат, який зараз працює в Михайлівці”, – розповіла OBOZREVATEL односельчанка Гайченка.

На Донбасі загинув український військовий Сергій Гайченко

Після закінчення школи Сергій навчався в технікумі, в армію його призвали в 2015 році. Він служив у Київському окремому Президентському полку, брав участь у параді до Дня Незалежності України.

Сергій (праворуч) служив у Президентському полку

У школі про Сергія пам’ятають, хоч і закінчив він її вже 10 років тому.

“Дуже хороший хлопець. Він сам зголосився йти воювати, може, хтось і відсиджується, не хоче йти на фронт, а Сергій тоді сказав: “Хто, крім мене, допоможе там?” І ось він по життю такий був, завжди перший кидався допомагати. Того дня, наскільки ми знаємо, він першим пішов виручати своїх товаришів і його вбив снайпер. Для нас це велика втрата”, – каже директор місцевої школи Вадим Сафроненко.

Мама Сергія дуже важко переживає втрату сина. Три дні біля неї чергують родичі та знайомі, медики. Тіло сина доставили в рідне село 29 березня ввечері, а поховають на місцевому кладовищі.

Сергій (праворуч) на всіх фото посміхається

Максим Абрамович

Прощання ще з одним 27-річним бійцем відбудеться 30 березня в Дубровиці на Рівненщині.

Максима виховувала мама, він був її єдиним сином. Вона працювала медиком, але вже багато років їздить на заробітки в Європу.

Максим був єдиним сином у мами

“Вона почала їздити по заробітках заради добробуту свого єдиного сина. Сам Максим був найкращою людиною в усьому світі. Зараз усе місто в жалобі, навіть люди, які не знали його за життя, тужать за ним. Абрамушко, спочивай з миром”, – написала OBOZREVATEL його знайома Юля.

Як розповів друг і однокласник загиблого воїна Григорій, Максим був дуже добрим і чуйним хлопцем: “Він завжди був радий допомогти, підтримати. Дуже чесний і справедливий. Він був справжнім патріотом України, за яку і віддав найдорожче  своє життя”.

Григорій згадує, що Максим ще в школі захопився бойовим гопаком: “У нас тоді відкрили школу бойового гопака, багато туди ходили, не у всіх виходило, а ось Максиму це зайшло. Він був дуже здібним. Вони багато виступали по Україні”.

Після школи Максим вступив до Харківської академії внутрішніх справ. Проте поліцейським він так і не став. У 2017 році, відразу після закінчення навчання, підписав свій перший контракт і вирушив на фронт.

Він провів там три роки і звільнився у 2020 році. Потім з’їздив до Одеси, після цього вирушив на заробітки в Європу. Проте після повернення говорив, що це не його.

“Він сказав, що буде займатися тим, що вміє. І підписав новий контракт. Пам’ятаю, що в лютому у нас була зустріч випускників, якраз 10-річчя. Але Максим приїхати не зміг, він уже був в учебці. І приблизно 15 лютого їх відправили в зону АТО”, – каже Григорій.

Мама Максима була проти, але він пообіцяв, що вирушає ненадовго, на пів року. А прослужити встиг трохи більше місяця…

Своєї сім'ї у Максима не було

Сергій Коваль

Серед загиблих виявився і 43-річний підполковник. У нього залишилася сім’я – дружина, 4-річна дочка і 17-річний син.

Сергій – кадровий військовий, брав участь у миротворчих операція. У зоні ООС він з перших днів, командував загоном із пошуку і знешкодження вибухових пристроїв.

У Сергія Коваля залишилося двоє дітей

Сам він родом із села Рихта, жив у Кам’янці-Подільському. У місті вже оголошено траур. Знайомі розповідають, що Сергій був дуже хорошою людиною.

“Дуже турботливий батько. Спокійний, витриманий, з гідністю. Багато хто відсиджується вдома або в штабах, а він був саме на фронті. Воював і переживав за молодих бійців. Дуже шкода”, – сказав OBOZREVATEL його знайомий по службі Микола.

Сергій Коваль

“Я пам’ятаю його по школі, дуже хороший хлопець був. Веселий, позитивний. Мабуть, бог забирає найкращих”, – сказала його однокласниця Наталя.

За словами жінки, Сергій добре вчився, любив футбол і мав хорошу фізичну підготовку.

“Брав активну участь у житті класу, був такою запальничкою. Завжди відповідальний, справедливий, з повагою ставився до дівчаток і до вчителів. Він ще в школі хотів стати військовим. У нас дуже дружний клас, і після закінчення ми збиралися разом щороку. Сергій не пропускав жодної зустрічі, і завжди був тамадою цих заходів. Він дуже любив життя”, – каже Наталя.

Підполковник дуже любив життя

Сергій Барнич

Ще один сапер загинув у віці 47 років, він був із Калуша Івано-Франківської області. У Сергія залишилися літні батьки.

“Мої співчуття батькам, які любили, переживали, молилися і пишалися своїм синочком. Плачу разом з вами. Вічна пам’ять вашому синочку-герою”, – написала знайома родини Леся Ємець.

Минулого року Барнич був нагороджений грамотою Калуського мера і медаллю “За честь і патріотизм”.

У Сергія Барнича залишилися літні батьки

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *